Туркменбаши – місто-порт і популярний туристичний центр Туркменістану. Він розташований на берегах затоки Красноводську Каспійського моря на південь від пустинного плато біля підніжжя гори Шага-дам. Навколишній посушливий ландшафт нагадує місячний пейзаж. З Туркменбаши починаються більшість екскурсій в приморські курортні городки і гори. Узбережжя Каспійського моря відоме своїми піщаними пляжами, прозорою водою, великою кількістю морської флори і фауни, що дозволяє зайнятися водними видами спорту.
Загальні відомості
Туркменбаши знаходиться у Балканському велаяте на березі Каспійського моря, в 520 км на північний захід від ашхабада, з яким він пов’язаний автомобільною і залізною дорогами. З азербайджанським Баку на західному березі його сполучає поромна переправа в 306 км.
До 1993 року місто називалося Красноводськ, згідно однієї з версій, це є перекладом місцевого топоніма Кизил-су, пов’язаного з тим, що у воді затоки Красноводську існувало багато планктону з рожевим відтінком. Також є і інші версії. У 1993 році місто перейменували на честь першого президента Туркменістану Туркменбаши Сапармурата Ниязова.
У місті розвинена нафтопереробна, харчова у тому числі рибна і легка промисловість. Також тут розташований нафтопереробний завод. Туркменбаши – це перший за значенням порт Каспію в Туркменістані, а туристична зона Аваза є першою зоною відпочинку в країні.
Історія
Туркменбаши – це порівняно молоде місто. Він був заснований в 1869 році російською експедицією на чолі з підполковником Н.Г Столетовим. У жовтні росіяни вийшли у відкрите море і попрямували сюди, щоб утворити на узбережжі Каспійського моря місто. Але під час їх плавання стався сильний шторм і усі судна розкидало по морю. Тому кожне судно прибуло в затоку в різний час. Перше прибуло у бухту 31 жовтня, друге – 3 листопада і третє – 6 листопада. Через це дата заснування Красноводську є неясним питанням: кожну з трьох дат можна вважати знаменною і вибрати її як день народження міста Туркменії.
Так, на дикому узбережжі затоки Красноводську і було вирішено спорудити фортецю – факторію. Цю бухту будівельники визнали кращим місцем для розташування нового міста, тому що вона майже ніколи не замерзає і з усіх боків захищена від сильних вітрів.
Як і багато інших центрів країни, Красноводськ зобов’язаний своїм виникненням росіянам, які окуповували цю середньоазіатську територію. Виявившись на березі моряки, почали відбудовувати тут не просто поселення, а систему економічних, торгових і культурних стосунків з місцевими племенами туркмен.
Нині туристів в Туркменбаши можуть зацікавити не лише сучасні будівлі, які так активно з’являються, але і деякі старі будівлі, здібні розповісти про минуле міста.
У кожного міста є своя історія і Туркменбаши не є виключенням з цього правила. Багато будівель минулих років на цій території не збереглися. Причиною цьому, ймовірно, явилися певні обставини, наприклад, війни, які руйнували все на своєму шляху. А може бути, провиною всьому стали і самі люди, які не зуміли зробити так мало, – зберегти свою спадщину. Основне завдання зараз зберегти хоч би те, що залишилося. Крім того, що нині Туркменбаши претендує на те, щоб стати великим туристичним центром країни.
Природно, для туристів улюбленими місцями відвідування є древні історичні пам’ятники минулих років. Але з кожним днем кількість таких місць зменшується. На місці руїн старого міста зводяться нові будівлі – адміністративні будівлі і сучасні готелі. Звичайно, такі заходи, які здійснює держава не можна ігнорувати, тому що Туркменбаши – це сучасне місто, якому також треба розвиватися і рухатися вперед.
Будь-яке приморське місто бере свій початок з вокзалу і морського порту. Вокзал Туркменбаши в мавританському стилі був побудований в 1895-1896 роках, але автор робіт невідомий. Будівля вокзалу є одним з найкрасивіших на усій залізниці Середньої Азії. Привокзальна площа є сусідами з меморіалом воїнам, які загинули в роки війни.
Морський торговий порт в Туркменбаши розвивався швидко. Був споруджений близько десятка пристаней. А не так давно побудували цікаву будівлю управління порту у вигляді корабля в морі.
Також не так давно розпочато будівництво нового міжнародного порту. За останній час туркменські судна освоїли багато морських маршрутів, аж до морських воріт Гібралтара. Та і сам порт інтенсивно розвивається. Ведеться фронтальна модернізація портальних кранів і судів далекого плавання. Здійснюється радикальна реконструкція портових будов, логістичних центрів і нафтових терміналів.
Новий порт, який зводиться згідно з сучасними міжнародними стандартами, прийматиме як іноземні судна, так і теплоходи для морських круїзів, яхти і інші судна.
Основною ж гордістю Туркменбаши звичайно ж служить море. У нього закохуються усі – гості, і місцеві жителі. Це чудо природи не залишить байдужим нікого.
Пам’ятки
Аваза – морський курорт, що активно розвивається, на сході Каспійського моря. Ця туристична зона Туркменістану розташовується в 12 км на захід від центру Туркменбаши.
Аваза – це райський куточок, який простягнувся на 16 км. Нині вже побудовані декілька готелів світового значення і лікувально-оздоровчі об’єкти.
Мечеть Парау-биби є священним місцем паломництва мусульманок. Ця невелика біла мечеть розташована на одній із скель Копетдага.
Існує одна легенда, яка присвячена історії появі мечеті. Згідно неї, Парау-биби була красивою туркменкою, яка жила в одному з сіл. Одного разу її пообіцяли віддати на викуп ворогам. Щоб врятуватися, вона втекла в гори і стала молитися. Скеля розсувалася і сховала дівчину назавжди. На цьому місці і з’явилася мечеть. До неї ведуть криві сходи. На півдорозі можна помітити відбитки в скелі, які залишила Парау-биби : від ліктя, коліна, лоба і пальця. Нині до невеликої мечеті приходять жінки і просять Парау-биби – покровительку вагітних жінок і дітей, щоб вона посприяла їм зберегти красу, знайти хорошого чоловіка і набути багато дітей.
Також, згідно з легендою, що лежать трохи далі декілька серповидних каменів були раніше динями, якими Парау-биби кидала у ворогів, що наближаються. По звичаю, дівчата наступають на ці камені. Якщо камінь починає обертатися, то це означає, що все буде добре. Якщо ні, то через рік треба знову пробувати, повернувшись в ці місця.
Мавзолей Шир-Кабир. У 6 км від Дехистана розташовується древнє поховання Машад – мусульманський некрополь з мавзолеєм Али ибн Суккари або Шир-Кабир, що знаходиться в центрі. Пам’ятник належить будівлям серахской архітектурної школи і датується 10 повікою. Стіни будови з квадратної сирцового цеглини були декоровані від основи до купала різьбленим ганчем, куфическими написами, листяними візерунками, і розфарбовані в червоний, синій і зелений кольори.
Також Шир-Кабир називають мечеттю “на дерев’яних стовпах”. Вона є найстарішою з мечетей, що збереглися на території Туркменії. До того ж орієнтований на мекку незвичайний різьблений михраб (молитовня), яка складається з трьох вписаних одна в одну ніш, свідчить про те, що цей мавзолей, передусім, застосовувався як мечеть, а не просто як усипальня.
Шир-Карир неодноразово піддавався реконструкції, в його інтер’єрі залишилися елементи декору 10 віків. Досі внутрішньо убрання несе на собі відбиток краси і величі. Для паломників це місце є святинею, які відвідавши його, стверджували, що після мекки це єдине місце не землі, яке благословлене Аллахом.
Дехистан – це глиниста рівнина на південному заході Туркменістану поблизу Каспійського моря. Але такою непримітною і безлюдною ця місцевість була не завжди. Колись, в період свого розквіту, тут кипіло життя, цвіли сади, зеленіли поля, які оточували річки. Вже в 3 тисячолітті до н.е. ця територія освоювалася першими землеробами. У 3-6 повіках в оазис, зрошуваний річкою Атрек, почали приходити тюркські племена: массагети, ефталити, саки. Але потужніший племінний союз очолили дахі, які організували великі опорні пункти і поселення.
Мисриан – городище, яке розташоване на території Дехистана, є найбільшим історичним пам’ятником. Нині залишилися тільки руїни цього поселення, але навіть по них можна уявити, що свого часу це була місцевість з високим рівнем розвитку культури. Місто включало шахристан (цитадель), рабат (передмістя) і оточення його з усіх боків густонаселених кварталів ремісників. Реальні розміри древнього міста не з’ясовані, тому що даних про це залишилося недостатньо. У 10-13 повіках цитадель була обгороджена потужною кріпосною стіною, яку вартували два ряди дозорців.
Мисриан можна вважати центром ремесла. Підтвердження цьому являються залишки сотень майстерень, які робили цеглину, бронзові котли, світильники, кераміку і інші вироби. Кераміка дивує високим художнім рівнем сюжетного і орнаментального розпису.
Також у великому асортименті робилися всілякі вироби із скла, а майстри-ювеліри робили свої шедеври з дорогоцінних металів і характеризувалися високим професіоналізмом і вишуканим смаком в художній обробці каменю. Окрім цього, в Мисриане були знайдені досконала для того часу система водопостачання, лазні, міська каналізація, що служить показником розвитку міської культури.
Пам’ятники Дехистана, що більш-менш збереглися, – два двадцятиметрові мінарети. Вони знаходяться всього в 120 м один від одного, і згідно з написами, що збереглися, побудовані з інтервалом майже в 200 років.
Від однієї соборної мечеті залишилися тільки два пилона порталу з дивовижним багатим декором рослинно-епіграфічного стилю із застосуванням поліхромної глазурі вищої якості. За період правління Хорезмшахов місто встигло пережити активний розквіт, але потім був до основи зруйнований монгольськими військами. У 15 столітті місто перестало існувати.
Караван-сарай Ташарват. Мальовничі руїни караван-сараю Ташарат знаходяться в 38 км від міста Балканабад – столиці Балканського велаята. За часів Великого Шовкового Шляху караван-сарай грав не останню роль для караванів, що проходили мимо, в якому вони зупинялися по дорозі своїх мандрів.
Будівля караван-сараю являє собою прямокутне зміцнення з кам’яною стіною, усередині якого знаходяться руїни житлової будови. Біля нього був розкинутий гай карагача. Перші відомості про зміцнення Ташарват були знайдені в 1871-1872 роках. Дослідження археологів показали, що ще в кінці 19 століття будова була населена.
Туркменбаши – красиве і своєрідне місто. У це гостинне місто захочеться повернутися знову і знову.
Київ, Львів, Харків, Івано-Франківськ, Рівне, Тернопіль, Одеса, Луцьк, Вінниця, Чернівці, Черкаси, Дніпро, Біла Церква, Миколаїв, Золочів, Хмельницький, Житомир, Ужгород, Запоріжжя, Надвірна, Чернігів, Калуш, Дрогобич, Новоград-Волинський, Полтава, Кременчук, Херсон, Стрий, Самбір - відвідувачі саме з цих міст найчастіше знаходять відповіді у нас на сайті.