Заповідники Туркменістану : Копетдагский, Сюнт-Хасардагский, Койтендагский, Берекетли-Каракумский [draft]

Природні заповідники Туркменії – національна гордість країни, де зосереджений основний генофонд тваринного і рослинного світу країни. Вони функціонують на підставі Постанови Президента Туркменістану з метою проведення експериментальних і науково-дослідних робіт по охороні, відновленню рослинного і тваринного миру, усього природного комплексу в цілому, а також для розробки практичних рекомендацій.

Зараз в Туркменістані діють дев’ять заповідників, які представляють різні ландшафтні і екологічні умови. Крім того, в країні є шістнадцять заповідників і численні пам’ятники природи.

Копетда́гский запове́дник знаходиться в Ахалском велаяте (до 1988 року Ашхабадська область). Створений в 1976 році, займає площу 49,8 тисяч гектар, з них близько 46 тисяч – ліси, 3,6 тисячі – луги.

Створений з метою збереження і комплексного дослідження екосистем гірських лісів і гірських степів, а також тугаев – заплавних галерейних деревно-чагарникових заростей Центрального Копетдага.

Територія, що охороняється, розташована в поясі високих і середніх гірських ланцюгів Центрального Копетдага, тягнеться вона із заходу від станції Арчман на схід до станції Гяурс. Має гірський рельєф, хребти порізані долинами і глибокими ущелинами. У північній частині – круті скелясті схили, південна частина більше згладжена. Заповідна територія включає чотири окремі ділянки, розташованих на висотах 700 – 2800 м над рівнем моря.

Континентальний, сухий клімат; територія заповідника перебуває під впливом гарячого посушливого повітря з іранських пустель і Каракумів. На різних ділянках залежно від висоти середньорічна температура від +7 З до +16 C, кількість опадів в середньому випадає 230-350 мм

Під контролем адміністрації Копетдагского заповідника діють створені в 1976 році два заповідники: гірський Гуриховданский (15 тисяч га), предгірний Меана-Чаачинский (60 тисяч га) і два пам’ятники : Чарлик (2 тисячі га), Караялчи (20 га).

На території заповідника росте близько 960 видів вищих рослин, серед яких лох, в’яз, клен, інжир, каркас кавказький, алича, кизильник, глід, барбарис, ефедра, мигдаль).

Рослинність в передгір’ях переважає степова, на високогір’ї і среднегорье в основному арчевники (більше 21 тисячі га арчи туркменської), зарості саксаулу і фісташки.

У Копетдагском заповіднику мешкає близько 68 видів ссавців, серед яких леопард або барс, уриал або туркменський гірський баран, медоїд, козел безоара, дикобраз, гієна, перев’язка, 280 видів пернатих, у тому числі кеклик, каспійський улар, балабан, фазан, шахин, бородань.

Фауна Копетдага з кінця 19-го століття значно збідніла, тут не збереглися тигр, гепард, кулан, джейран.

Копетдагский заповідник може служити для російських туристів чудовим об’єктом екологічного туризму.

Сюнт-Хасардагский заповідник знаходиться на південному заході Туркменістану у Балканському велаяте. Виник в 1977 році як філію Копетдагского заповідника. У самостійний заповідник перетворений в січні 1979 року. Складається з трьох ділянок: що центральний, що включає середню частину Сюнт-Хасардагской гряди; Чандирский розташований в долині річки Чандир і Айдеринский ділянка – в ущелині Айдере.

Основне завдання полягає в охороні і вивченні унікального рослинного і тваринного світу південно-західного Копетдага. Сюнт-Хасардагский заповідник займає загальну площу 303 кв. км. В селищі Кара-калу знаходиться центральна садиба заповідника.

Російський і радянський ботанік, генетик, географ, доктор біологічних наук Н. И. Вавилов ще в 20-і роки 20-го століття висував ідею створення заповідної зони в Південно-західному Копетдаге. Цей район він визначав, як один з найважливіших центрів походження і генетичної різноманітності безлічі культурних рослин.

Микола Вавилов в 1928 – 1930 роках організував в Кара-Кале Туркменську дослідну станцію Всесоюзного інституту рослинництва (ТОС ВИР). Подальшу боротьбу за створення заповідника вели переважно співробітники ТОС ВИР. Ця ідея була схвалена широкими шарами наукової громадськості тільки в 1970-і роки. У південно-західному Копетдаге проводили свої дослідження багато відомих радянських учених – В. Г. Гептнер, Г. П. Дементьєв, К. К. Флеров і інші.

Заповідник знаходиться в зоні сприятливого сухого субтропічного клімату. У зимовий період в силу проривів холодних повітряних мас з північного схилу Копетдага зрідка температура на короткий час опускається до – 10 .- 15 С. Проте середньомісячна температура зимових місяців не буває негативною.

Своєрідна підкова, відкрита з боку Каспійського моря, загороджує шлях пустинним спекотливим вітрам з півночі з Каракумів і з півдня – з Ірану. Т. е. долини Сумбара і Чандира відкриті із західного напряму для теплого і вологого повітря з боку Каспійського моря, що помітно пом’якшує зимову погоду. Навесні і осінню тепло, влітку сухо і жарко. Основна частина опадів у вигляді дощу випадає взимку. Влітку бувають короткочасні і сильні дощі. В середині літа 1981 року, щедрі дощі, що випали за дві доби, викликали потужні селеві потоки у басейні Сумбара.

У флорі Сюнт-Хасардагского заповідника переважають види іранського і древнесредиземноморского походження. Цей район для цих видів служить східною межею ареалів. З іншого боку величезний вплив на формування і розвиток рослинності проявляє вторгнення середньоазіатських рослин.

Рослинний світ охоронної зони надзвичайно багатий. Видовий список включає 1266 видів. Деякі ендеміки цих районів відомі тільки в одному місцезнаходженні. У флорі регіону налічується сорок таких видів, серед яких занесені в Червону книгу : красавка (атропа) Комарова, мандрагора туркменська, ірис Эвбенка, рябчик Радде та ін. Незамінним і важливим джерелом мінливості цінних видів для подальшої їх селекції є тінисті зарості диких плодових рослин – інжиру, граната, аличі, горіха, винограду.

Фауна заповідника відрізняється незвичайним багатством і своєрідністю. Ще в радянський період в Червону книгу СРСР було занесено 30 видів тварин, що мешкають в Сюнт-Хасардагском заповіднику, і 47 видів тварин – в Червону книгу Туркменської РСР. Наприклад, серед лускокрилих це бражник Комарова, олеандровий бражник, вітрильник алексанор і мертва (чи Адамова голова) голова. Надзвичайно багатий тваринний світ мурашок, що налічує 79 видів, у тому числі 15 ендеміків Копетдага.

У заповідній зоні мешкає три види земноводних (малоазіатська жаба і два види зелених жаб) і 35 видів рептилій. До дуже рідкісних видів, виявленими в заповіднику, відносяться туркменський еублефар, мінливий олигодон, поперечнополосатий волкозуб. Величезна різноманітність отруйних змій : ефа, гюрза, кобра, рідше зустрічається звичайний щитомордник. Чисельність багатьох видів всюди швидко скорочується.

На території заповідника налічується 250 видів птахів, у тому числі 12 рідкісних, включених в Червоні книги. У кінці 1930-х років чисельність турача впала до нуля. Після створення заповідної зони цей вид відродився в заплаві Сумбара. У горах гніздяться беркут, чорна лелека, бородань, балабан.

У зоологів інтерес викликає мало вивчений вид яструбиного орла. Після тривалої перерви в 1986 році вдалося знову виявити гніздо цього виду. У Копетдаге гніздування яструбиних орлів раніше відзначалося тільки в 1892 році. В умовах заповідника білоголовий сип гніздиться невеликими колоніями. Для цих місць характерні орел-карлик, звичайний боривітер, стерв’ятник, курганник. З великих представників совообразних в заповіднику мешкає пугач.

Сюнт-Хасардагский заповідник дуже важливу роль грає для збереження чисельності окремих видів хижаків, зокрема переднеазиатского леопарда (чи кавказький барс). Після утворення заповідника збільшилася чисельність козла безоара і уриала. На території заповідника, щоб відновити чисельність джейрана, був організований джейрановий розплідник. Також відзначається мешкання рідкісного виду копетдагской мишоподібної соні.

Під контролем адміністрації заповідника знаходиться створений в 1990 році Сюнт-Хасардагский заповідник. На початок 1990-х років у веденні заповідника існували три заповідники, що виконують роль буферної зони : Сумбарский заплавний, призначений в основному для захисту тугаев, що збереглися; Ходжа-Калинский, що примикає до центральної ділянки з північною і західною сторін; Айдеринский, навколишня відповідна заповідна ділянка.

Койтендагский або Кугитанский запове́дник знаходиться в Лебапском велаяте (Чарджоуская область) Туркменістану, на межі Іранської і Середньоазіатської провінцій. Створений в 1989 році, займає площу більше 27 тисяч гектар. Мета заповідника – охорона унікального гірського ландшафту хребта Кугитангтау.

Тут налічується більше 150 видів рослин, у тому числі багато ендеміків. У заповіднику мешкає 21 вид млекопитающихся, серед яких туркменська рись, винторогий козел, белокоготний ведмідь, бородань, барс, 143 види птахів, 2 види земноводних, 21 вид плазунів. Койтендагский заповідник зберігає палеонтологічні і археологічні пам’ятники: Карлюкские печери, сліди динозаврів і печери Кап-Кутан.

У веденні заповідника знаходяться три заповідники, створені в 1986 році Карлюкский – карстовий (для охорони унікальних підземних печер, популяції Кугитанского сліпого гольця); Ходжабурджибелидский – гірничолісовий (для збереження масивів фісташок) Ходжаoильский – гірничолісовий (захист арчи зеравшанской, винторогого козла “Плата динозаврів” та ін.).

Район Койтендага, розташований на сході Туркменістану, багатьох років викликає увагу учених і туристів, що приїжджають у пошуках екзотичних вражень з усіх куточків Туркменії і інших країн світу. “Плато динозаврів” – лише один “експонат” цього музею природи просто неба. Нині Міністерство охорони природи Туркменістану розробляє туристичні маршрути по цьому унікальному краю. Незвичайні краси цих місць заслужено мають статус пам’ятників природи.

Берекетли-Каракумский заповідник (що означає Благодатні Каракуми) є державним природним заповідником, розташованому в північній частині Ахалского велаята (колишня Ашхабадська область) Туркменії, в пустелі Каракуми.

Заповідник займає площу 87 тисяч гектар. Створений в 2013 році з метою подальшого вдосконалення діяльності по збереженню і відновленню унікальної екосистеми і природного надбання пустелі Каракуми. У перспективі територія Берекетли-Каракумского заповідника буде рекомендована для занесення в список Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

У заповіднику Благодатні Каракуми планується відновлення земель, підданих обезводненню і деградації. Відродження екосистеми відбуватиметься за допомогою використання флори і фауни території. Відпрацьовуватимуться методи поліпшення пасовищ, що знаходяться в районі озера Алтин Асир. До сьогоднішніх днів в Каракумах збереглися ділянки, де не торкнулося техногенне втручання. Окрім цього, Каракуми частково не використовувалися в сільському господарстві. Професійне вивчення таких земель допоможе відновлювати землі Туркменістану, що убожіють від довготривалого користування.

На територіях заповідника і його заповідника мешкають більше тисячі видів тварин, серед яких 20 видів ссавців, 15 видів плазунів, 1 вид земноводних, 150 видів птахів. У Червону книгу Туркменістану записані джейран, беркут, авдотка і інші.

На заповідних площах росте 293 види рослинності, в числі якої 210 видів вищих рослин. До цінних і потребуючих особливої охорони відносяться кандим равлик, согдийский тюльпан, еремоспартон обвислий, туркменський ожерельник, астрагал Максимовича, ферула каракумская.

Окрім охорони природних багатств і досліджень екосистем, в заповідниках Туркменістану передбачається розробка туристичних маршрутів, під час яких гості країни і місцеві туристи зможуть познайомитися з унікальною природою гірських лісів і степів, тугаев і пустель.

На території туркменських державних заповідників надалі буде створено декілька Національних природних парків.