Дорога серпантином пробирається вгору. Неможливо відірвати погляд від вікна – серед гір, укритих снігом і тінями хмар, по черзі виглядають Жинвальське море-водосховище, велична фортеця Ананури і древні церкви, які неймовірним чином прилаштувалися на самому краю схилу.
Гудаурі – молодий, такий, що нестримно розвивається курорт, – читаю на багатьох турпорталах, але виявляється перший підйомник тут побудували ще в 70-х роках минулого століття, пізніше будівництвом тут зайнялися австрійці, а зараз, після економічного спаду 90-х, Гудаурі активно відроджується і розвивається. Щороку відкриваються нові котеджні комплекси, і сьогодні тут є готелі усіх класів. Якісне нове устаткування для обслуговування трас, п’ять ліній канатної дороги крісла Doppelmayer забезпечують відсутність черг і комфортне катання. Траси різного рівня складності, класифіковані згідно з європейськими стандартами як сині (для початківців), червоні і чорні. Загальна довжина трас більше 20 км, щонайдовша – 7 км, перепад висоти – 1000 м: нижня станція підйомника знаходиться на висоті 1990 м, третя – на вершині гори Кудебі (3009 м), а п’ята – на горі Садзеле (3260 м). По класифікації Міжнародної Федерації лижного спорту (FIS) траси призначені для слалому, велетенського і супер велетенського і скоросного спуску. FIS вже тричі проводили тут свої змагання.
Але понад усе Гудаурі прославився катанням по цілині. Високий сніг, широкі схили, відсутність каменів і низька небезпека сходження лавини створюють сприятливі умови для вільного спуску. Також популярний тут хелиски.
На третій день здійснюємо поїздку в Степанцминду, селище біля підніжжя гори Мкинварцвер і “Крижана вершина” – більше відома у нас як Казбек. На ніч зупиняємся в гест-хаусі, в сім’ї родичів Вантажинського Патріарха Іллі II. Виявляється, Патріах народився в сусідньому селищі, і в цих краях кожен другий його родичі, посміхаючись пояснює наш гід.
За вечерею дворічний онук хазяйки піднімаючи чашку з чаєм проголошує тост: “Сакартвелос гаумарджос”! (Хай живе Грузія). Засинаючи ми ще довго говоримо про те, що кататися можна їхати куди завгодно від Австрії до Польщі, але такий дух зустрінеш тільки тут в Грузії.
У декількох годинах їзди від Гудаурі, у Боржомській ущелині знаходиться ще один популярний зимовий курорт – Бакуріані. Це місце називають “Сонячна долина”. І хоч Бакуріані не порадує тритисячними вершинами (найвища станція канатної дороги знаходиться на горі Кохта – 2200м), але саме тут розташовувалася колишня база радянської олімпійської збірної по гірськолижному спорту. Одна з трас сертифікована FIS і Всесвітнім Олімпійським Комітетом. Окрім спуску трасами різного рівня складності, туристи можуть розважитись катанням на конях, санчатах, квадроциклах, буранах, ковзанах і просто насолодитися красою природи і лікувальним кліматом. Бакуріані, на відміну від Гудаурі, оточують гори, покриті хвойними лісами і повітря тут прозоре і свіже, завдяки природному перемішуванні чотирьох повітряних потоків, за словами місцевих жителів. У бакуріанських горах знаходяться відомі на весь світ Боржомські джерела. Спробувати цю мінеральну воду прямо з джерела можна, зокрема, вчинивши поїздку на “зозулі” – грузинській вузькоколійці. У 30 км від Бакуріані знаходиться національний парк Боржомі.