Прогулянки по воді. Плавучі острови Перу

Прогулянки по воді. Плавучі острови Перу


Плавучі острови на озері Тітікака в Перу відомі в усій Південній Америці. Поверхня островів покрита порубаним висушеним очеретом, тому ходіння по ній нагадує ходіння по стосах сіна. Золотистий колір островів контрастує із зеленню і блакитними водами озера.
Плем’я Урос створило свою землю з довгого і досить міцного очерету тотора, який у великій кількості росте на акваторії озера. Члени племені збирають очерет, зв’язують його в пучки і виготовляють з них величезні плоти, якорем на такому “судні”, як правило, служить важкий булижник. Проте частіше очеретяні плоти просто заганяють в зарості і “припарковують” там.
Велика кількість очерету вирубується для того, щоб створити подібність грунту, по якому можна пересуватися. Очерет в ходу на островах практично в усіх сферах життя. Плем’я Урос акуратно майструє з нього човни, що відрізняються прекрасною плавучістю, з того ж очерету жителі будують будинки. Навіть для приготування їжі тубільці використовують очеретяний м’якуш, за смаком він нагадує спаржу. Якщо м’якуш не з’їдається у свіжому вигляді, його висушують на сонці, перетирають у борошно, з якого згодом печуть хліб.
Плем’я Урос почало своє плавуче існування за два століття до іспанського завоювання. Поки інки були зайняті будівництвом імперії, плем’я повільно пробиралося до озера. Довгий час плем’я мешкало на берегах озера, але поступове занадто близьке сусідство армії інків стало їх насторожувати і їм довелося перебратися під надійний захист очеретяних заростей. Проте хитромудра задумка провалилася. Войовничі інки незабаром відправилися битися з Аямарами, що населяли далекий край озера. Декілька років армії билися зі змінним успіхом, відтісняючи один одного з берега на плавучі острови. В результаті таких ходінь абсолютно випадково було виявлено плем’я Урос, що вже непогано влаштувалося в очеретах. Така знахідка не принесла Уросам нічого хорошого, їх острови захопили і обложили податком.
Війни за території тривали, але після декількох років інки вирішили відступити і визнати Аямарів переможцями. Заповзятливі уроси почали торгувати з тріумфаторами, продаючи їм рибу, очерет і інші продукти. Поступово плем’я стало розмовляти мовою Аямарів.
Єдине, що залишилося незмінним, так це положення уросів, вони як і раніше жили на островах. Вони залишалися там тому, що почували себе у безпеці.
Навіть сьогодні для того, щоб дістатися до населених плавучих островів знадобиться гід і умілий боцман, здатний знайти дорогу серед безкрайніх очеретів.
На кожному острові є невелика оглядова вежа. Цей своєрідний засіб зв’язку між островами, застережливий про небезпеку або в наші дні про наплив туристів.
Проте у життя на островах є свої переваги. Коли сім’я досить розростається або якщо в селі виникають які-небудь непереборні розбіжності, частинку острова з “бунтівниками” просто відділяють, і ті спливають жити самостійно. Власне тому важко оцінити реальну кількість плавучих островів, їх число варіюється від 40 до 50.
Якщо переходити до проблем острівного життя, то передусім варто згадати, що саморобні острови не вічні. Процес реконструкції островів є процесом постійним. Якщо очеретяний “грунт” буде занадто товстим і діставатиме до дна, очерет почне гнити, в таких випадках остров’янам доводиться наймати човен, щоб відбуксирувати свій острів в глибші води. Термін життя острова складає приблизно 30 років.


Київ, Львів, Харків, Івано-Франківськ, Рівне, Тернопіль, Одеса, Луцьк, Вінниця, Чернівці, Черкаси, Дніпро, Біла Церква, Миколаїв, Золочів, Хмельницький, Житомир, Ужгород, Запоріжжя, Надвірна, Чернігів, Калуш, Дрогобич, Новоград-Волинський, Полтава, Кременчук, Херсон, Стрий, Самбір - відвідувачі саме з цих міст найчастіше знаходять відповіді у нас на сайті.


Теги: плавучі острови

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *